Законодавством України передбачено свободу в укладенні договору. Тобто, сторони правочину можу вільно та на власний розсуд погоджувати його умови.
Зазвичай, договори містять наступні розділи: предмет договору, загальна ціна та порядок розрахунків, строки виконання взятих на себе зобов’язань, відповідальність за неналежне виконання, форс-мажорні обставини, порядок вирішення спорів та інші положення.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Законодавець визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предмет договору містить основні умови та положення про домовленість сторін щодо товару/послуг/майна/грошових коштів та зобов’язання кожної із сторін; технічні характеристики або детальний опис предмету домовленостей.
Також, до істотних умов відносяться ціна договору та строки виконання взятих на себе зобов’язань.
В Цивільному кодексі України унормовано, що грошовою одиницею України є гривня та всі розрахунки в Україні здійснюються в національній валюті. Законодавством допускається розрахунок в іноземній валюті у окремо визначених випадках.
Однак, слід врахувати, що в договорі сторони можуть погодити визначення вартості в українській гривні як змінну величину з прив’язкою до іноземної валюти. При цьому, розрахунок має бути здійснено в гривні з урахуванням офіційного курсу іноземної валюти встановленого Національним Банком України.
Укладаючи договір особливу увагу слід приділити відповідальності за порушення взятих на себе зобов’язань.
Порушення зобов'язання - невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.
Відповідно до частини першої статті 546, статті 549 ЦК України зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.
Окрім цього, ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, допускається можливість збільшити в договорі за згодою сторін розмір річних процентів, що будуть нараховані у разі прострочення зобов’язань боржником.
Зазвичай, громадяни та малий бізнес легковажно відноситься до змісту та умов договору, покладаючись на добропорядність іншої сторони. І дарма, адже у разі відповідального відношення до умов договору та достатньої уважності, відредагуння його положень з урахуванням ваших інтересів, то, у разі порушення його умов іншою стороною – це буде гарною гарантію захисту ваших прав та інтересів під час перемовин або в суді.